Альберт Ейнштейн на диво пізно навчився говорити, до школи пішов пізніше, ніж його однолітки і мав сумнівну успішність. Але жодним чином не перешкодило йому стати засновником сучасної фізики й лауреатом Нобелівської премії. І якщо ваша дитина приносить зі школи двійки й зауваження від викладачів, не варто відразу хапатися за ремінь, який може викорінити з вашого чада всі схильності... геніальності.

Поняття “геній” для кожного має своє трактування. Деякі вчені переконані, що за весь час існування людства на Землі було не більше десяти геніїв. Деякі батьки вважають геніями своїх малят, які на декілька днів раніше однолітків говорять перше слово. Хтось впевнений, що обдарованість залежить від ген і спадковості, а хтось вважає, що на дітях успішних людей природа відпочиває. Як сказав Томас Едісон, "геній - це на 99 відсотків праця до знемоги й на один відсоток - гра уяви".

Як би там не було, генії народжувалися, народжуються й народжуватимуться. Питання тільки в тому, чи можна замовити в лелеки нового Леонардо да Вінчі й що зробити, щоб дитина не втратила протягом життя ні краплі своєї геніальності.

Відомий російський дослідник Євген Виноградов, проаналізувавши народження всіх відомих геніїв світу з 801 по 1950 роки, зробив висновок: хочете вундеркінда - родіть взимку! Справа в тому, що саме в зимову пору року (із січня по березень) на Сонці відбуваються спалахи. Таким чином, під час взаємодії кисню, якого взимку аж надто багато, і радіаційного фону в мозку ще не народженого маляти на останніх місяцях внутрішньоутробного розвитку утворяться нейронні мікромережі, від кількості яких і залежить рівень розумових здібностей.

Тому зачинати маля варто розраховуючи на зимове народження (хоча літньо-весняно-осінніх геніїв в історії теж було багато). Головне, не робити цього в стані "пили всю ніч, гуляли всю ніч" - це може значно підтупити дитину.

Крім того, виходячи зі статистики, найчастіше високий інтелект обернено пропорційний кількості дітей у сім’ї. Вочевидь, розвиток IQ немовляти з боку батьків - важка праця, коли середня дитина в цей час розмальовує шпалери, а старша спускає кішку стічною трубою. Але й тут не без винятків. І в багатодітних сім’ях "страждають" геніальністю найчастіше саме найменші.

Ще одним фактором появи на світ супер-дітей є молодий татусь. Як вважають вчені, зрілий чоловік - джерело великої кількості мутованих генів, які негативно позначаються на інтелекті дитини.

Що стосується матері, то геніальний-ідеальний вік дорівнює половині батьківського + сім років. Крім того, важливо щоб майбутня мати вживала продукти, багаті на лецитин (яєчні жовтки, печінка, м'ясо), якомога більше полінасичених кислот омега-3, які містяться в рибі. Потрібний також цинк і залізо, яких багато в молоці, хлібі, овочах, горіхах, апельсиновому соку, гречці. Після народження дитини він повинен надовго зависнути в матері на грудях. Той, хто харчується "штучним" молоком часто має невисокий рівень інтелекту.

Інтелектуальна підготовка маляти повинна початися ще до його народження. Так, у Каліфорнії вже створили Пренатальний університет, студентами якого є внутрішньоутробні діти. Експерименти доводять, що малята, з якими "через стінку" спілкувалися і яких навчали, набагато випереджають своїх однолітків за розвитком, будучи вже народженими.

Після появи на світ дитини років до 6-7, коли в нього мозок сформується на 80%, у вас з'являється шанс скерувати дитя в русло геніальності. До 3 років кількість дітей, які розвиваються краще однолітків, дорівнює 10%, до 7 років - 2-3%, а в шкільний період і зовсім 1%. Відповідно до теорії Белехова, дитина може й має усвідомити, з якою місією вона з'явилася на світ, починаючи з 4-5 років.

Тому треба поспішати. Поки дитина не може ще нічого робити, крім лементів "аааа" і дитячих несподіванок у стилі "а-а", можна використати методику доктора Глена Домана, засновану на демонстрації веселих картинок з різних сфер знань дитині – написані слова, картки із точками (математика), зображення рослин, тварин. Адже саме зоровий досвід, на думку доктора, має пріоритет над всіма іншими способами пізнання світу. Завдяки такому прийому доктор перетворив не один десяток малят із серйозними травмами мозку в здорових. Крім того, вони стали обганяти своїх здорових однолітків на 20% за рівнем інтелекту.

Крім таких навчальних ігор, з дитиною необхідно багато спілкуватися. Так, у США провели наступне дослідження: декількох розумово неповноцінних дітей із сирітського пансіонату, де їх не особливо тішили контактами із зовнішнім світом, взяли на "піклування" розумово відсталих жінок. У результаті навіть такого "інтелектуально неповноцінного" спілкування IQ дітей досяг норми. Багато хто з них одержав вищу освіту й створив сім’ю.

Що стосується вже не дитячого віку, то коли маля трохи підросте, воно саме вкаже на свої таланти. Втручатися в це в жодному разі не можна, можна тільки створити сприятливі умови для розвитку вундеркінда.

У вихованні геніальної дитини є кілька постулатів. Не вбивайте інтерес маляти до будь-яких видів діяльності, навіть якщо вони особисто вам не до душі, не придушуйте його фантазію, виховуйте в ньому наполегливість і силу волі, заохочуйте за кожне досягнення. Не варто підганяти його під стандарти й заганяти в рамки, мовляв, дівчинки і ядерна фізика - речі несумісні, а от фартух, каструлі й купи брудних шкарпеток - це жіноча доля.

Батьки геніїв часто впадають у крайнощі. Одні просто не звертають уваги на колосальні здібності маляти. Деяких лякають таланти їх дітей, тому батьки намагаються скеровувати дитину в інше, більш "спокійне" русло. Треті батьки бачать таланти своїх малят, але пускають усе на самотік, нічим їм не допомагаючи. У таких випадках геніальність згодом часто зводиться до нуля.

Ще один вид батьків - амбіційні мамусі й татусі, які спотворюють самооцінку дитини. Вони пишаються своїм чадом, вселяючи собі і йому, що воно унікальне. А потім дитина виростає, усвідомлює, що вона не одна така.... Потім стрес, зупинка в розвитку таланту, криза обдарованості...

Крім того, часто такі батьки максимально намагаються заробити на своєму чаді побільше грошиків або реалізувати свої нереалізовані мрії, вбиваючи важкою дитячою працею останні крихти таланту. Як сказав американський учений Букмінстер Фулер: "Всі діти народжуються геніями, а всі дорослі перші шість років життя дитини зайняті тим, щоб знищити в ньому ознаки геніальності".

Одне з головних правил для батьків - не змушувати. В історії безліч прикладів, які це підтверджують. Наприклад, Пікассо, який намалював перший шедевр у шість років, у свій час відмовився від репетитора, який би його вчив (а значить - примушував) художній майстерності. Так, одного разу розридавшись і переконавши у своїй самостійності маму, у майбутньому він став неповторним генієм образотворчого мистецтва. Марію Кюрі-Складовську її мати змушувала займатися з репетиторами з багатьох предметів додатково. Єдиним предметом, з якого Марію жоден із учителів не підтягував, була хімія, що і стала її покликанням.

Найбільша крайність батьків - це прокласти своїй дитині шлях від генія до безумця. А це, на жаль, досить реально. Так, син Альберта Ейнштейна Едуард, будучи обдарованою дитиною, яка мала схильність до музики, мов, віршів, в 21 рік став звичайним шизофреніком.

Тому ідеальні батьки геніальної дитини - це ті, хто створює умови для повноцінного розвитку чада, але без надмірного підкреслення його незвичайності й іноді непотрібних зусиль. Головне, щоб майбутнє геніальної дитини не виявилося в минулому.

Якщо ж особливих талантів ви так і не виявили в чаді, навіть відвівши дитини в школу, не засмучуйтеся - можливо, ви просто не там шукали. І якщо ви жодного разу за весь час не кинете мерзенне слівце "нездара" убік маляти, то незабаром воно зможе здивувати не тільки вас, але й знайомих, які постійно вихваляються своїми дітками.